Архітектурні терміни

АРХІТЕКТУРА - будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд.

АБАК Верхня частина капітелі в античних ордерах архітектурних; квадратна у плані плита, на яку спирається балка перекриття (архітрав). У доричному ордері А. масивний, без прикрас, в іонічному - тонкий прикрашений, у коринфському - має угнуті боки і складний ламаний профіль. Як елемент капітелі зберігається також у півколонах і пілястрах. В Україні зустрічається у народному дерев'яному зодчестві Полтавщини і Слобожанщини (колонки ґанків і галерей), а також в архітектурі Ренесансу, бароко, класицизму та історизму.

АЛЬКОВ Ніша в стіні спального приміщення, відокремлена від іншої його частини і призначена для розміщення ліжка. А. називають також невеликі тупикові кімнати (за звичай без вікон), суміжні з житловими, або якимось чином виділені невеликі частини цих кімнат.

  АЛЬСЕККО Настінний живопис водяними фарбами по сухій штукатурці.

  АЛЬТАНКА Елемент садово-паркової архітектури, споруда - призначена для перебування на відкритому повітрі під дахом. Покриття за звичай спирається на стовпи або колони, рідше на прорізані великими отворами стіни. Міжколонний простір чи стінні отвори іноді закриваються гратами або засклені. Найчастіше мають круглу (ротонда) або багатогранну форму. А. широко застосовувались у палацових парках і поміщицьких садибах кінця XVIII - першої пол. XIX ст. для формування композиції парку, завершення перспективи алей, їх перетину, характерних точок рельєфу тощо.

  АЛЬФРЕСКО Техніка настінного живопису по свіжій штукатурці, те саме, що фреска.

  АМБРАЗУРА Віконний або дверний проріз, розширений всередину будівлі, для поліпшення освітленості і вільного відчиняння вікон чи дверей при великій товщині стін.

  АМПІР Пізній класицизм у західноєвропейській культурі та мистецтві першої третини ХІХ ст. Спочатку термін А. вживався стосовно мистецтва Франції часів імперії Наполеона І. Ґрунтуючись, так як і класицизм в цілому, на принципах античної архітектури, А. використовував, в основному, ордери доричний і тосканський, з римської архітектури запозичив монументальні форми портиків, колонад, тріумфальних арок та колон, з архітектури Стародавнього Єгипту - масивні прямолінійні об'єми, стилізовану рельєфну орнаментику та ін. Підкреслена урочистість і парадність архітектурних форм А. часто переходили в помпезність.

  АНКЕР Деталь конструкції, яка з'єднує її із суміжною конструкцією і протидіє її перекиданню, зсуву і відриву. Застосовується для кріплення самонесучих стін до каркасу, в карнизах, балконах та ін. конструкціях, облицювання стін, влаштування опор і фундаментів, тощо. Анкерні зв'язки можуть бути жорсткими і гнучкими. Останні допускають взаємне переміщення зв'язаних А. конструкцій у передбачених межах. Найпростіший тип А. - металевий стержень.

  АНТАБЛЕМЕНТ Верхня частина класичного ордера архітектурного, яка спирається на колони (пілястри). Складається з архітрава, що безпосередньо перекриває прогін, фриза - стіни, на яку спираються плити і балки перекриття, і завершальної частини - карниза, який служить переходом до конструкції покрівлі. У європейській архітектурі Ренесансу і бароко застосовували у перекриттях прогонів і у завершені стін. Підрозділяються на:1. Антаблемент неповний - А. основного (малоазійського) варіанту ордера іонічного, а також ордера тосканського, у якому відсутній фриз. А. н. мав поширення в архітектурі Ренесансу і бароко, в Україні - з XVII ст.2. Антаблемент повний - А., який має три канонічні структурні частини: архітрав, фриз, карниз. В Україні поширився з XVI ст. в архітектурі Ренесансу, бароко, класицизму.3. Антаблемент розкріпований - А., що увінчує або членує фасад будинку і спирається на півколони або пілястри, яким відповідають невеликі виступи архітрава, фриза і карниза. В Україні почав застосовуватись у ренесансних спорудах Галичини з кінця XVI ст. (Собор Св. Юра у Львові).

  АНТЕФІКС  Карнизна вертикальна черепиця, яка перекриває шов між суміжними плоскими черепицями. За звичай прикрашалася пальметою.

  АНТРЕСОЛІ Напівповерх, вбудований в об'єм основного поверху звичайно з метою збільшення корисної площі.

  АНФІЛАДА - ряд колон або суміжних кімнат чи залів, розміщених по одній осі. При розчинених дверях А. створює враження єдиного простору, що йде у далечінь. Найчастіше зустрічається у палацах, музеях тощо.

  АПСИДА - виступ в будівлі, напівкруглої, напівовальної, багатокутної, підковоподібної або прямокутної форми у плані, перекритий напівкуполом або зімкнутим напівсклепінням. А. розміщувались по поздовжній осі будинку. Вперше зустрічаються в римських базиліках.

  АПСИДІОЛА - маленька, півкругла, овальна, підковоподібна, п'ятистінна апсида, яка була додатковим вівтарем, каплицею при великому католицькому храмі.

  АРКА - несуча конструкція, яка має обриси кривої, вигнутої у бік навантажень.

   АРКА ТРІУМФАЛЬНА - тимчасова або постійна споруда на честь урочистої події або визначної особи.

   АРКАДА - ряд однакових за формою, розміром та оздобленням арок, котрі спираються на стовпи або колони.

  АРКАСОЛІЙ - арочна ніша в стіні, призначена для поховання або встановлення саркофагів.

  АРКАТУРА - архітектурний декор у вигляді ряду однакових удаваних (глухих) невеликих арок, здебільшого з архівольтами, що спираються на консолі, кронштейни чи півколони.

  АРКБУТАН - опорна конструкція у вигляді висячої напіварки з цегли або каменю, що передає горизонтальний розпір від склепінь на зовнішні стіни або контрфорси. Найбільшого поширення набули як один з основних елементів конструкційної системи готичного собору.

  АРСЕНАЛ - споруда або група споруд, призначених для зберігання, виготовлення та ремонту зброї і військового спорядження. Називався також «збройова». З'явився в епоху середньовіччя як різновид громадських споруд.

   АРХІВОЛЬТ - декоративне обрамлення арочного прорізу у вигляді орнаментованої тяги або імітації клинів, яке виділяє конструкційну криву арки з площини стіни. Застосовується при оформленні аркад, арок, мостів, порталів, вікон тощo.

  АРХІТРАВ - головна балка, нижня частина антаблементу, яка перекриває прогін між колонами, або зображення такою балки в антаблементі, що завершує стіну, лежить на капітелях колон або на стінах. Інша назва - епістиль.

АТЛАНТ - у давньогрецькій міфології - титан, який на своїх плечах тримав небосхил) - вертикальна опора (або її імітація) у вигляді чоловічої постаті, що підтримує балочне перекриття, портик, балкон. Відомий з античних часів, велике поширення мав в архітектурі XVII - поч. ХХ ст. Опора у вигляді жіночої фігури наз. каріатидою.

АТТИК - завершення стіни, надбудова над вінцевим карнизом по усьому периметру будівлі або над її частиною. За звичай складається з цоколю, стінки (фриза) і завершення (карниза). У цоколі влаштовують отвори для вотостоків. В античній архітектурі.

 

Блок бетонный

Изделия из бетона массой от десятков килограммов до нескольких тонн. Изготавливаются из тяжелых, облегченных и легких бетонов. По назначению подразделяются на фундаментные, цокольные и стеновые. Для снижения массы и теплопроводности часто выпускаются пустотными или дырчатыми. Наиболее часто пустоты имеют форму щелей, которые расположены вдоль или поперек блока.

 

Битулин

Битулин - материал на основе нетканого полиэстера или стекловолокна. С двух сторон на него наплавляются битумные мембраны с добавлением полипропилена. С внешней (верхней) стороны битум покрывается слоем талька, с нижней - прикрывается сгорающей при укладке пленкой.

 

Бордюр

Бордюр - в дорожном строительстве - бортовые камни, отделяющие проезжую часть дороги от обочин, тротуаров и т.п.; В ландшафтном дизайне - окаймляющая посадка низких растений по контуру клумбы, вдоль дорожки, газона.

 

Бульвар

Аллея, расположенная посреди широкой улицы со специально высаженными деревьями и кустарниками. Имеет важное значение при озеленении городов.

 

Бункер

Емкость для хранения и перегрузки сыпучих материалов, выполненная из железобетона, стали или древесины.

 

Битумы

Природные или искусственные твердые или жидкие водорастворимые органические вещества, состоящие из смеси высокомолекулярных углеводородов и их производных, содержащих кислород, серу, азот и комплексные соединения металлов. Применяются в дорожном и жилищном строительстве, лакокрасочной и химической промышленности.

 

Бустилат

Бустилат - клей на синтетической основе для приклеивания линолеума, ковровых покрытий, поливинилхлоридных плиток для полов и других рулонных и плиточных материалов.

 

Бутовый Камень, Бут

Строительный камень, получаемый при взрывании залежей сплошных пород, таких как гранит, плотный известняк, песчаник и др. Применяется для возведения фундаментов, подпорных стенок, оград и т. п.

 

Блоки Керамические

Штучные пустотелые керамические изделия плотностью 1100-1300 кг/м куб.. Объем пустот составляет 15-40%, водопоглощение 6-14%, морозостойкость не менее 25 циклов. Выпускаются различных типоразмеров: для кладки стен, перегородок, перекрытий, ограждений и т. д. Основные размеры 250х120х140, 250х220х250 и 320х100х140.

 

Бойлер

Устройство для получения горячей воды с помощью пара, проходящего по трубам, расположенным внутри резервуара

 

ВАЗА - в архітектурі - декоративна посудина з глини, каменю, металу, яка застосовується для оздоблення будинків, огорож, сходів, садово-паркових ансамблів.

ВАЛ, НАПІВВАЛ, ЧЕТВЕРТНИЙ ВАЛ, ВАЛИК, ТОР, ТОРУС - один з основних архітектурних обломів найпростішого обрису, переріз якого становить півколо (чверть кола) або утворений багатоцентровими чи параболічними кривими. В античній архітектурі В. - елемент бази ордера іонічного, часто прикрашений орнаментальною порізкою - «плетивом» або горизонтальними жолобками - канелюрами.

ВАЛ ОБОРОННИЙ - фортифікаційна споруда, насип, який служив водночас перешкодою і майданчиком для різних оборонних будов давніх міст (фортець, городищ, замків, військових таборів), середньовічних міст і фортець нової фортифікації. Споруджувався або як самостійна оборонна лінія (у давніх городищах), або як елемент оборонної системи, до якої входили рів, частокіл, оборонна стіна, куртина, башти тощо.

ВАЛГАНГ - елемент фортечних укріплень, горизонтальна тераса, що проходить по верху валу оборонного з внутрішнього боку бруствера і з'єднує платформи фортечних бастіонів. Призначений для пересування гармат вздовж валу. В. застосовувались у німецькій, французькій, італійській, голландській системі фортифікації. На території України зустрічаються у XVI-XVIII ст.

ВАНТ (голл. want) - гнучкий елемент конструкції (нитка) у вигляді стальних канатів, тросів, пучків арматури або арматурних стержнів. Застосовуються як підвіски у конструкціях висячих мостів і будинків з підвісними поверхами, у вантових мережах висячих покриттів. За звичай В. називають відкриті підвіски висячих конструкцій.

ВЕЖА - архаїчна слов'янська назва башти. В., що з'явилися не пізніше XII ст. як оборонні споруди, призначались тільки для фронтального обстрілу, і тому майже не виступали за напільну частину стін замку. В. називались також окремі сторожові та одиночні башти всередині палацового двору («стовп» або «вежа-стовп»). У середньовічних містах В. називали башти-в'язниці, В.-кам'яницями - житлові будинки, пристосовані до оборони, які споруджувалися під впливом західноєвропейських донжонів.

ВЕРАНДА (англ. veranda) - одно-, зрідка двоповерхова, відкрита або засклена, але неопалювана прибудова до будинку (див. Галерея). Дах В. підтримується стовпами або колонами, часто декорованими виткими рослинами.

ВЕРТИКАЛЬНЕ ЧЛЕНУВАННЯ ОРДЕРА - послідовне розміщення по вертикалі основних складових частин класичного архітектурного ордера: основи (стереобату, п'єдесталу), несучої (колони) і несеної (антаблемента) частин, бази і капітелі. Співвідношення між В. ч. о. обумовлювались величиною модуля.

ВЕРХ (1) Характерне для українського церковного зодчества вивершення чи покриття будівель або окремих приміщень у вигляді піраміди чи кількох зрізаних пірамід, поєднаних призмами, які чергуються послідовно, зменшуючись. В. не відокремлювався перекриттям від внутрішнього простору. Спочатку застосовувався в дерев'яній архітектурі, потім - в мурованій. Найпростіша форма В. - чотиригранний намет на четверику, пізніше 6- або 8-гранний намет на 6- чи 8-гранній призмі. Згодом ця форма змінювалась у напрямку ускладнення геометрії елементів та збільшення їх кількості, а висота В. часто перебільшувала висоту основної споруди. Найбільшу кількість елементів (заломів) мали В. дерев'яних церков на Лівобережній Україні та Бойківщині - 4-5, іноді 6 (церква в с. Матків Львівської обл.), мурованих - на Південному Лівобережжі та Слобожанщині. (2) У широкому значенні - будь-яке шатрове, купольне та іншої форми розвинуте по вертикалі завершення будинку.

ВЕРХОВА ЦЕРКВА - церковна споруда, увінчана одним або кількома верхами. На відміну від інших типів церков(«хатніх» або клітських, зальних, базилікальних, хрестово-купольних), В.Ц. складаються з відносно самостійних об'ємів (приміщень), з котрих один, кілька або всі увінчані верхом. Розрізняють В.Ц. 1-, 3-, 7-, 0-верхі (декоративні вивершення не враховуються). Найбільш поширені В.Ц. тридільні, 1- та 3-верхі, п'яти- та дев'ятидільні 1- та 5-верхі. Виникнення В.Ц. пов'язано з будівництвом дерев'яних церковних споруд, що поширилося після прийняття християнства на Русі. За археологічними розкопками відомі дерев'яні В.Ц. XII-XIII ст., муровані з'явились у XV ст. (Троїцька церква в с. Зимно Волинської обл. 1465-75). Найбільша різноманітність типів В.Ц. спостерігалась у XVII-XVIII ст.

ВЕСТИБЮЛЬ (1) У римському домі - відкрите на вулицю приміщення перед проходом в атріум. (2) Переднє приміщення в сучасних громадських, рідше житлових будинках. (В. театру, В. музею тощо.) У квартирах функції В. виконує передпокій, у сільському житлі - сіни.

ВІВТАР (лат. altar, букв. - підвищення) - (1) Жертовник у стародавніх народів - місце жертвоприношення. Попередньо мало форму підвищення (із землі, каменю). У християнстві В. є місцем богослужіння. Від найпростішої форми плити, стола, саркофага, у які вмуровували реліквії святих, В. трансформувався у більш розвинені форми. З ХІ ст. у католицьких храмах за вівтарною плитою споруджували декоративну стінку (ретабулум), яка у готичних культових будівлях перетворилась на конструкцію з 3-5 складаних секцій (т. зв. триптих, пентаптих). У період Ренесансу був поширений тип пристінного В. у вигляді багатоярусної декоративної стінки, прикрашеної різьбленням, ліпленням, поліхромією; у середній частині її поля встановлювався образ святого. Епоха бароко вирізнялася розвитком декоративно-пластичних елементів В. (2) Східна частина православного храму, яка відрізняється від нави вівтарною перепоною або іконостасом. У В. знаходиться престол для освячення дарів і жертовник, зберігаються найцінніші ікони. У храмі може бути декілька В. за числом апсид, головний знаходиться у центральній апсиді. Іноді на другому поверсі храму влаштовуються додаткові В.

ВІДРОДЖЕННЯ - архітектурний стиль, те саме, що й Ренесанс. (див.)

ВІТРЯК - споруда, призначена для мелення зерна з використанням енергії вітру. У Європі відомі з ХІ ст., в Україні розповсюджені в усіх регіонах з сер. XVIII ст. Споруджувалися двох типів: стовпового (невеликих розмірів каркасні з обшивкою дошками, рідше - рублені, проти вітру повертався весь корпус) та голландського (баштоподібні багатоярусні, каркасні, рублені або кам'яні, проти вітру поверталась тільки верхня частина з крилами). Покрівлі дво- та чотирисхилі, рідше - наметові з соломи, комишу, дранки. Крила (від 4 до 8) - каркасної конструкції, обшиті полотном або дошками, механізм (шестерні, вали, передачі) переважно з дерева. В. часто декорувалися (різьблені лобові дошки фронтонів, колон та поруччя ґанків), ставилися групами на пагорбах на околицях поселень і відігравали значну композиційну роль в ландшафті.

ВІАДУК - (фр. viaduc, від лат. via - дорога + duco - веду) - міст, за допомогою якого здійснюється пішохідна і транспортна комунікація через яри, ущелини, балки тощо або через інші комунікаційні споруди (шляхопровід). Будуються, як правило, багатопрогоновими, переважно арочної або балочної конструкції. Відомі з часів Старод. Риму, де вони зводились у вигляді системи арок, викладених з великих каменів. З кін. XIX ст. кам'яні В. були витіснені металевими, а пізніше - залізобетонними. Поступове збільшення висоти опор і розмірів прогону відрізняє В. від естакади.

ВІЛЛА (лат. villa - садиба, маєток) - заміський комфортабельний будинок з садом чи парком. У Старод. Римі В. створювались у вигляді архітектурних комплексів житлових і громадських будівель в оточені парку з фонтанами, павільйонами, статуями.

ВІМПЕРГ (нім. Wimperg) - у готичній архітектурі - декоративний шпиль, який вінчає портал або вікно. Виник у XIII ст., найбільш поширений був у XV ст. в культових рідше - у світських) будівлях. Поле В. декорувалося різьбленнями або ліпленням у вигляді рослинних і геометричних орнаментів, картушів, гербів.

ВІНЕЦЬ, ВІНЦЕ - основна конструкція стіни зрубу. Горизонтальний ряд колод (брусів), покладених по периметру будівлі і пов'язаних між собою врубками. В. бувають прямокутні, але трапляються шести- і восьмикутні.

ВІТРАЖ (франц. vitrage, від лат. vitrum - скло). Вид мистецтва монументально-декоративного, орнаментальна або сюжетна композиція із скла, або ін. прозорого матеріалу. Застосовується у вигляді панно або світлопрозорого огородження будинку. В. монтується на металевому каркасі із шматків скла (кольорового, з офактуреною гравіруванням, травленням тощо поверхнею, пофарбованого спеціальними фарбами) за допомогою свинцевої або пластмасової стрічки, яка заповнює шви між ними. Відомі В. з 2 тис. до н.е. (Давн. Єгипет). Мистецтво В. досягло розквіту в культовій архітектурі готики, відроджено у 2-й пол. XIX ст. в архітектурі історизму та модерну, який відводив В. роль акцентів інтер'єра. В. широко використовується в інтер'єрах громадських споруд.

ВИВЕРШЕННЯ - функціонально-конструктивний або декоративний елемент, який завершує увесь будинок (В. будинку) або його частину чи деталь (В. ризалиту, сандрика, портала тощо). Будинок, як правило, увінчується карнизом, у висотних спорудах (церкви, дзвіниці, башти) В. є верхи, шпилі, шатри тощо. Для Української народної архітектури характерне В. у вигляді дерев'яних різьблених гребенів.

ВОДОЙМА - скупчення мас води на поверхні землі. Розрізняють В. текучі (ріки, струмки, канали) і безстічні або з повільним стоком (моря, озера, струмки, болота). В. бувають природними та штучними. До останніх належать ставки, утворені загачуванням річок, канали і водосховища.

ВОДОМЕТ - частина труби або жолоба, що виступають зовні стіни, по яких відводиться від стіни дощова вода з даху. Виготовлялися з каменю, кераміки або жерсті, іноді у вигляді декорованих архітектурних форм, людських фігур, демонів, фантастичних тварин та ін. Особливою оригінальністю відрізняються В. готичної архітектури.

ВОДОРОЗДІЛ - простір, що розділяє суміжні водні системи. Вододільна лінія проходить по найвищих відмітках місцевості, збігаючись з гребенями гір, гряд, мисів. В. є зонами найвищої композиційної активності: споруди, які розміщуються на них, панують у ландшафті. У давнину В. по проходили дороги, уздовж В., як правило, здійснювалось територіальне розширення міст.

ВОДОСТІК, ВОДОВІДВІД (1) Пристрій для забезпечення відводу води з дахів житлових, громадських і виробничих будинків. В. буває двох видів - зовнішній і внутрішній. Неорганізований зовнішній В., тобто вільне стікання води із схилів даху, застосовують тільки для малоповерхових будинків. Для будинків висотою у три і більше поверхи застосовують організований В. у вигляді водоскидних риштаків на даху і водостічних труб на фасадах. Внутрішній В. передбачають у багатоповерхових житлових будинках, у більшості громадських будівель, у великопрогонових промислових спорудах. Складається з вмонтованої у дах або покриття водозбірної приймальної лійки, водостічної чавунної або азбоцементної труби (стояка), труби спуску води в каналізацію або у відкриті лотки. (2) Система трубопроводів та ін. пристроїв, по яких атмосферні, грунтові і каналізаційні води відводяться із населених місць у природні водойми. Розрізняють В. каналізаційні (каналізація), зливові (власне водостоки) і дренажні. До В. за звичай належать також підземні трубопроводи, в які заводяться невеликі річки, що протікають по території міста (р. Полтва у Львові).

ВОКЗАЛ - будинок (комплекс будівель), які споруджуються на проміжних, вузлових і кінцевих станціях шляхів сполучення і призначений для обслуговування пасажирів і служб керування рухом; головний будинок станції. За характером руху розрізняють залізничні, річкові, морські В., авто- та аеровокзали. Існують і комплексні В., які обслуговують пасажирів двох або декількох видів транспорту. В. за звичай має: вестибулі (відправлення та прибуття, дальніх та місцевих рейсів); касової зали; багажне відділення; зали для чекання; буфети, кафе, ресторани; приміщення для культурно-побутового обслуговування (кімнати матері і дитини, медпункти, туалети, пошта, телеграф, перукарня тощо); службові приміщення (кімнати чергових, диспетчерські, кімнати для лінійного персоналу тощо). До комплексу В. також входять перони і платформи для посадки і висадки пасажирів, переходи, містки і тунелі, які зв'язують перони (платформи) з пасажирськими приміщеннями і привокзальною площею.

ВОЛЬЄР (фр. voliere) - обгороджений майданчик (з навісом чи відкритий) з прилеглими до нього клітками або будиночками для утримання дрібних тварин. Використовується у звірівницьких господарствах, на виставках, у зоопарках тощо. В. називають також прилеглу до будинку клітку для вигулу тварин.

ВОЛЮТА - (лат. voluta- завиток, спіраль) - пластичний архітектурний елемент, декоративний мотив у формі спіралі або завитка з кружком в центрі. В античній архітектурі - характерна деталь капітелі ордера іонічного, що утворює по боках її два вали (балюстри), складова частина капітелі ордерів коринфського та композитного, декор горизонтальних членувань антаблемента тощо. У мистецтві Ренесансу і особливо бароко В. були широко розповсюджені в архітектурних деталях (кронштейнах, модильйонах), завершеннях аттиків, оформлені фронтонів тощо. Часто мали S-подібну форму, утворену двома завитками різної величини.

ВОРОТА (1) Широкий проріз у стіні чи огорожі, який призначений для проїзду і з'єднує внутрішній замкнений простір (двір, садибу, обгороджену територію) із зовнішнім. Проріз за звичай заповнюється дерев'яною або металевою рамою, на яку кріпиться власне В. (полотнища В.). В історії архітектури завжди приділялась велика увага вирішенню В. як самостійної споруди (див. Брама) або важливого елемента планувальної структури і композиції фасаду будинку (див. Портал) У сучасній архітектурі В. відіграють переважно функціональну роль. (2) Плоска рухома конструкція, яка закриває проріз у стіні чи огорожі для захисту внутрішнього простору. Виконується із деревини або металу ґратчастими або суцільними (глухими) різної конструкції - щитової, каркасної, каркасно-обшивної та ін. способом відчинення розрізняють розчинні (одно- або двостулкові), обертальні, розсувні і підйомні. У полотнищах В. для проходу людей за звичай влаштовується хвіртка. У цивільній архітектурі ґратчасті стулки В. виготовляються часто з оригінальним декоративним рисунком ґрат, а глухі стулки декоруються фільонками: різьбленням по дереву, карбуванням тощо. 3. Стіна ангарів та елінгів, що трансформується (розчиняться).

ВОСЬМЕРИК - споруда або частина споруди, що має у плані форму восьмикутника. Широко застосовувались у українському зодчестві, особливо дерев'яному, при споруджені високих дзвіниць і колоноподібних шатрових храмів. Часто використовувались як завершення споруди, яке спиралось на четверик і було покрите восьмисхилим дахом у вигляді шатра. Іноді в композиції споруди чергувались В. і четверик.

ВРУБКА - спорудження елементів дерев'яних конструкцій, при якому частина одного елемента входить в паз іншого. В. з'єднували бруси у вінцях зрубу. Найбільш характерні В. із залишком, при яких кінці колод випускаються назовні («в обло»), і без залишку («в лапу», «канюк», «риб'ячий хвіст», «в шип» тощо). У сучасному будівництві В. «у півдерева», «в зуб», «в шип» тощо виконуються при з'єднані елементів віконних та дверних рам і т.п.

ВИКРУЖКА - один з основних обломів архітектурних з вігнутим профілем, утвореним частиною окружності або складнішою кривою (в останньому випадку В. наз. скоцією). Поверхня В. може бути гладкою або рельєфно орнаментованою. В класичному ордері архітектурному - деталь бази колони.

ВИШГОРОД - фортеця (цитадель) всередині давнього і середньовічного міста, де розміщувався військово-адміністративний і культовий центр з відповідними спорудами (князівський двір, міський собор). Розташовувався на найвищих відмітках рельєфу, нерідко - на окремому пагорбі, що височів над навколишньою місцевістю. Форма плану довільна. Природні рубежі В. укріплювались валами з палісадами, ровами або ескарпами. В епоху зрілого і пізнього середньовіччя В. трансформувались у королівські і приватновласницькі замки і укріплювались стінами і вежами (Високий Замок у Львові, т.зв. замок королеви Бони в Кременці Тернопільської обл. тощо).

ВИШКА (1) Висока вузька дерев'яна або металева споруда баштового типу на стовпах, призначена для спостережень (сторожова В.), стрибків у воду тощо. (2) Дерев'яна або металева ґратчаста башта, яку встановлюють як опору для бурового інструмента над центром наміченої свердловини (бурова В.). (3) Надбудова над спорудою.

 

Габель (габль) [франц.] - витягнутий вгору трикутний фронтон (порівн. вімперг). У готичних спорудах підсилював вертикальну динаміку форм.

Габіон (габюн) [італ.< лат. - корзина] - 1) бетонний блок, який використовують при зведенні невисоких гребель та інших гідротехнічних споруд. 2) Велика дротяна клітка з каміннями, призначена для захисту мостових стоянів або берегів від ударів хвиль і розмиву. 3) Те саме, що і тур. 4) Назва мотиву плетення у декоративному мистецтві.

Габіонада - суцільний ряд турів, які захищали при виконанні фортифікаційних робіт, допомагали орієнтуватися вночі.

Габітус [лат.] - зовнішній вигляд дерев, кущів.       

Гавань - акваторія для стоянки суден, яка захищена від великих хвиль і вітру, течії природними засобами або штучними спорудами.

Гавіт [вірм. - двір] - зал для зібрань громади або усипальня князів, прибудована до західного боку вірменського храму подібно до нартексу західноєвропейських церков. З XII ст. відзначався значними розмірами та склепінчастим перекриттям, що спиралося на чотири внутрішні підпори. Нерідко вирішувався у вигляді зала, перекритого двома парами попружних арок, які перехрещуються, чим втілювалися у камені композиційні форми глхатуна.

Гажа - назва на Кавказі в'яжучої речовини білого кольору, що отримують обпаленням вапнякових порід; те саме, що і ганч.

Газон [франц.< нім. - лужок] - штучна ділянка, майданчик в парку, дворі чи на вулиці, засіяний травою, яка потім коротко підстригалась. Розрізняють наступні типи:

* Г. декоративний - це засіяний лише травою, яка не має ефектного цвітіння.

* Г. мавританський - засаджений однолітніми трав'яними рослинами та різнобарвними квітами.

* Г. партерний - слугує тлом для скульптури, фонтанів, квіткових насаджень, декоративних дерев.

* Г. спортивний - покритий щільним зеленим покровом з травою, що не витолочується.

* Г. спеціальний - влаштовується для укріплення укосів, покриття аеродромів тощо.

Гай - масив дерев однієї породи в пейзажному парку.

Гаклі [укр.] - великі обтесані камені; те саме, що і квадри.

Гакуя [яп.] - музикальна кімната з виходом на широку веранду в японському житловому будинку

Гала - житло чеченців та інгушів у вигляді башти, де перший ярус зайнятий хлівом і господарськими приміщеннями, на другому розташовані житлові кімнати, а на третьому - приміщення для прийому гостей і святкування (порівн. ганах).

Галерея [рос.< франц. - прохід] - 1) довга споруда чи напіввідкрите приміщення з дахом, обмежене з одного чи двох боків тільки підпорами. 2) Вузьке крите приміщення, створене для з'єднання двох і більше будівель або підходу до приміщення. Серед відзначених існують наступні різновиди:

* Г. висяча - влаштована на консолях, випусках; інколи підтримувалась підпорами. Звичайно застосовувалася у дерев'яному теслярстві.

* Г. довга - розташована на верхньому поверсі англійського особняка, куди виходили двері житлових кімнат і з якої милувалися довкіллям. Сформувалась ще в епоху Середньовіччя.

* Г. крита - у найдавніші часи являла собою кілька розташованих на одній осі і зблокованих дольменів, служила проходом до сакрального приміщення, підземного поховання знатної особи. Таким чином формувалася композиція дромоса, що була розповсюджена в егейській та давньогрецькій архітектурі.

* Г. підземна - потайний хід для зв'язку між окремо розташованими будівлями. 3) Фортифікаційна споруда для сполучення між частинами укріплення або посилення його обороноздатності, тут вирізняється так звані:

* Г. голландська - стіни, стеля й підлога виконані з дощок, що стикуються одна з одною.

* Г. мінна - підземний хід, обшитий дошками. Звичайно влаштовувався нападниками при облозі фортеці.

* Г. контрескарпна - влаштована у контрескарпній стінці, що з'єднує кофри.

* Г. контрмінна - підземний хід, влаштований захисниками фортеці і спрямований на знищення мінних Г. 4) Склепінчастий навіс у гірській місцевості над залізничною колією, призначений захистити потяги від обвалів каменів. 5) Широкий парадний коридор, влаштований в середині споруди для з'єднання певних кімнат і залів. 6) Великий видовжений зал, освітлений з одного боку великими вікнами. Глуха поздовжня стіна напроти вікон звичайно прикрашалась гобеленами, численними станковими картинами, невеликими скульптурними творами. Внаслідок термін <Г.> згодом став вживатися для відповідного типу споруд з державними і приватними зібраннями живописних праць, художніми колекціями. Тобто

* Г. художня - споруда, де зберігаються і експонуються твори станкового і декоративно-ужиткового мистецтва. Характерна анфіладним розплануванням просторих залів, влаштуванням ліхтарів для верхнього освітлення і репрезентативним зовнішнім виглядом.

Галерея будд - напіввідкрите приміщення з дахом, обмежене з одного ряду стовпами чи колонами, у якому рядами розташовані скульптурні зображення Будди. Оточували монастирські комплекси (вати) або тільки боти.

"Галерея королів" - горизонтальний ярус на головному фасаді середньовічного собору (пророцький чин), де в нішах поміщені статуї біблейських царів та вітхозавітних пророків, яких в часи французької революції вважали королями Франції.

Галтель (галтирь) [нім. - виїмка] - 1) профільована дерев'яна планка, що закриває стик стіни і підлоги або поділяє стіну на ділянки. Прийнято відрізняти

* Г. фальшиву - виконану з дюймової дошки. 2) Штукатурний перехід у формі викружки від стіни до стелі. 3) Округлення кута виробу.

Галуан - оборонний комплекс осетинів, що включав обнесені мурованою стіною ганах, низку житлових і господарських споруд.

Гама [лат.< грец.] - характер кольорових відношень, кілька узгоджених кольорів в образотворчому мистецтві та архітектурі.

Гаммадіон [грец.] - назва знака Сонця у Стародавній Греції, що мав вигляд хреста-свастики і походить від накреслення, що складалось з чотирьох грецьких літер <гамма>. Коли кінці свастики спрямовувались згідно руху небесного світила (за часовою стрілкою), то це символізувало вічне життя і добробут, якщо супроти - то негативні явища.

Гамме - житлова будівля народу саамі у вигляді усіченої чотиригранної піраміди, складеної з похилих колод, накритих настилом з дощок або березових гілок (порівн. кота, кувакса).

Ганах - будинок-фортеця осетинів, що складається з трьох ярусів, де перший призначався для тварин і збереження зерна, другий - житла, третій слугував для оборони (порівн. гала).

Ганглій [грец. - вузол] - орнаментальна композиція, докладніше див. гіріх.

Гандхарва (гандарва) [інд. - демон] - небесний напівбог, дух стихії (води, повітря), чоловік або улюбленець однієї з апсар, співак чи музикант на бенкетах богів. Популярний персонаж в індійському монументальному мистецтві.

Ганжир [тибет. - наповнений молитвами] - символічне завершення даху храмової споруди в Монголії у вигляді шпиля з кількох перевернутих дзвонів, з'єднаних орнаментованими валиками. Виконувалось з позолоченої міді і фланкувалось чжалцанами.

Ґанок [польс.< нім. - вхід] - трохи піднятий над землею майданчик перед дверима будівлі, може мати навіс або дах з наметом, сходи, огородження. Крім того існують:

* Ґ. відкидний - такий, що розташовується перед зовнішніми сходами і не прилягає безпосередньо до будівлі. Широке розповсюдження отримав у архітектурі Московії XVI-XVII ст.

* Ґ. внутрішній - такий, коли дві-три сходинки знаходяться зовні будинку, а інші - в сінях або тамбурі.

* Ґ. двосходовий - високо розташований ґанок, на який можна піднятися сходами з двох протилежних боків.

* Ґ. розпашний - у вигляді симетрично розташованих на різних боках споруди.

Ганосіс [грец. - блиск] - техніка нанесення на поверхню мармурової статуї шару воску, який надає скульптурі легкий матовий відблиск, подібний до сяйва оголеного тіла під яскравим сонцем. Вона сполучалась з розписом восковими фарбами інших частин статуї, загальним тонуванням, одночасно захищаючи ніжну поверхню мармуру від атмосферних впливів. При цьому в акролітичних скульптурах Г. узгоджувався з яскравими тканинами, а в хризоелефантиних - з сяйвом золота). Згодом термін почали використовувати для оцінки якості колористичного вирішення, фактури, досконалості виконання художнього твору.

Ганч (гажа) [тюрк.] - в'яжучий матеріал, який вживався архітекторами Середньої Азії і Кавказу (синонім - гажа). Суміш з розчинених у воді і помелених обпаленої вапняної породи з гіпсом та глиною швидко твердіє, добре і легко формується. використовується для тинькування і декорування поверхні споруди. У вологому стані Г. добре ріжеться і дозволяє досягти найдрібнішої проробки у низькому й високому рельєфі, інкрустуючи його різнобарвним склом і мармуром, виконувати різноманітні різьблені орнаментальні композиції, а у підсохлому стані після полірування є гарною основою для розписів.

Гараж [франц.] - будівля або приміщення для стоянки, заправки або ремонту автомобілів та мотоциклів. При спорудженні великих Г., які розрізняються на наземні й підземні, одно- і багатоповерхові, транспортні засоби розміщуються в боксах, манежах і передбачаються пандуси або ліфти для забезпечення їхнього в'їзду та виїзду.

Гарба [санскрит - матка] - 1) півсферичної форми ступа, що символічно відображала початок життя (порівн. анда). 2) Внутрішня поверхня склепіння над молитовним приміщенням.

Гарбха-гриха [санскрит - черево храму] - святилище брахманського храму у Стародавній Індії. Його центральний зал мав у плані прямокутну форму, перекривався зімкнутим або удаваним склепінням.

Ґаргулья [франц.< лат., грец. - булькати] - 1) відгалуження від водовідвідного жолоба на краях покрівлі. 2) Витесаний з каменя, скульптурно обрамлений водостік в часи середньовіччя виконувався у вигляді голови фантастичної тварини, чудовиська, простягнутої фігури людини тощо. Подібно химерам та рельєфним композиціям Г. був не лише зразком народного фольклору, а й ніс певне символічне навантаження. Вважається характерним елементом романської та готичної архітектури. На Далекому Сході подібну роль грали вирізьблені з дерева зображення драконів.

Гарделло [італ. - дивитися] - дозорна башта в італійській середньовічній архітектурі.

Гардероб [франц.] - 1) роздягальня, приміщення у громадській будівлі для короткочасного зберігання головних уборів і верхнього одягу. 2) Велика шафа для одягу і постільних речей.

Гардини [нім.] - 1) завіси з легкої тканини, що прикривають віконний чи дверний проріз, нішу алькову. 2) Розділені діадзомами клиноподібні у плані групи крісел в античному театроні, що розташовуються паралельно орхестрі з радіально спрямованими сходами.

Гарем [араб. - заборонене] - жіноча частина палаців і багатих будинків в архітектурі Стародавнього і мусульманського Сходу (синонім - харам).

Гарізенда [італ.] - падаюча башта.

Гармонія [грец. - злагода] - цілісність, стрункість, органічна єдність всіх частин і деталей художнього твору.

Гарнітур [франц. - прикраса] - набір предметів, що мають єдність призначення і художнього оформлення. Існують меблеві Г. для кабінетів, спалень, віталень тощо. Порівняно з ансамблем Г. має більш прагматичний характер взаємодії художніх форм, оскільки повинний підпорядковуватися загальному архітектурному рішенню.

Гаруда [інд. - пожирач] - священний птах у староіндійській міфології, вважався уособленням Сонця, на ньому літав бог Вішну. У монументальних розписах і в скульптурах зображався із золотим тулубом, яскраво-червоними крилами, дзьобом і кігтями орла та головою людини. Вважався заклятим ворогом змій; роздирання змії на дві половини символізувало торжество добра над злом. Царем цих птахів показувався Будда. У Китаї буддійських часів Г. пов'язувалась з божеством грому і блискавок, у ламаїстів це - дух гір, що крилами породжує бурю, у тюрків - переможець <водяного змія>.

Гасари - рухома дерев'яна фортеця, що складається з дощатих щитів і тинів, прорізаних бійницями.

Гатве [лит.] - вулиця литовською мовою.

Гаторична колона - докладніше див. колона, капітель гаторична.

Гать - 1) укріплений щебенем або фашинами земляний насип, дорога прокладена через болотисту місцевість. 2) Настил з колод або хмизу на багнистій ділянці шляху.

Гауптвахта [нім. - головна сторожа] - караульне приміщення, військова будівля для вартових з арештантською камерою. У XVIII-XIX ст. Г. стали приналежністю палацових резиденцій (порівн. кордегардія).

Гвіргвіні [груз.] - наметове ступінчасте перекриття центральної частини грузинського народного будинку дарбазі, яке влаштовувалось над вогнищем (порівн. согомакаш).

Ге [кит.] - те саме, що і лоу.

Гейкаль - те саме, що і Арон Га-кодеш.

Гейсон (гейзон) [грец. - виступ] - верхня виносна плита карнизу в давньогрецьких архітектурних ордерах (також див. слізник, слізниця). Горизонтальний антаблемент разом з нахиленими Г. обрамовують трикутний фронтон.

Гекатомпедон - те саме, що і наос.

Гексагон [грец.] - шестикутна в плані будівля або її частина, форма якої виявлена відповідним завершенням (синонім - ексагон).

Гексаптих [грец. - прив'язувати] - зображення з багатьох частин (порівн. поліптих). У Візантії складалося з кількох невеликих ікон, звичайно для показу Дванадцяти свят.

Гексастиль [грец. - шестиколонний] - споруда із шістьома колонами на торцевому фасаді. Мав місце:

* гексастильний периптер - давньогрецький храм периптерного типу, що налічував по шість колон на торцевих передньому і задньому фасадах. Отримав найбільше поширення у старогрецькій архітектурі.

Геку [яп. - зовнішнє святилище] - синтоїстський храмовий комплекс в Японії, що присвячувався богині злаків Тойоуке. Мав таке саме об'ємно-просторове вирішення як і Найку, розташовуючись відносно недалеко від нього.

Геліка [лат.< грец. - завиток] - невелика волюта у капітелі корінфського ордера.

Гелікоідальні форми [грец. - витий] - кручені форми вертикальних і горизонтальних пластичних елементів: колон, пілястр, шнурів тощо.

Гемінус [лат. - подвійний] - зображення міфічної істоти, у формах якої поєднуються людина з твариною або птахом, один звір з іншим тощо (наприклад, гіпопод, кентавр тощо).

Генеральний план - докладніше див. план.

Геній [лат. - рід] - божество, прародитель племені. За давньоримською міфологією у дорослого чоловіка начебто мались добрий і злий Г., у греків дух-покровитель супроводжував все життя людину, а після її смерті опікав тих, кого вона любила. Вважалось, що своїх Г. також мали місцевості і поселення. Всі вони зображалися літаючими крилатими юнаками з рогом достатку або чашею, а якщо з пальмовою гілкою, то це символізувало безсмертя і славу.

Генкан [яп.] - передпокій японського житлового будинку.

Геопластика [грец.] - формування рельєфу в ландшафтній архітектурі.

Гер [монг.] - повстяна юрта висотою біля 3 м на дерев'яному каркасі з розсувними решітками стін (хан). Увінчувалась своєрідним дахом у вигляді усіченого конуса, мала зовнішні повстяні двері та внутрішні дерев'яні розписні. Легко розбиралася і збиралася на новому місці, служила для монголів не тільки житлом, а й храмом. Була запозичена й іншими народами, зокрема скотарями-калмиками (синонім - ішкя гер).

Геральдичні форми [лат.] - зображення гербів, символіка пластичних вирішень. Докладніше див. картуш, щит.

Герберг [нім.] - 1) заїжджий двір з корчмою. 2) Флігель для прислуги в садибному комплексі.

Герзиліон - дошка з густо втиканими цвяхами, призначена для захисту входу на міст або в укріплення.

Герідон [франц. - войовничий] - 1) стіл-підставка на одній підпорі з круглою стільницею. З'явився у Франції в сер. XVIII ст., походить від круглої колони. Ніжки столів робились у вигляді фігурок марокканських невільників, відвага яких оспівувалась у провансальських піснях (герідонах), що й зумовило назву (порівн. моноподій). 2) Кругла основа для низки підсвічників, яке вінчало круглу колону.

Геріх - те саме, що і гіріх.

Геркотектоніка - мистецтво будувати оборонні споруди (порівн. фортифікація).